Звідки взявся коморник

За даними енциклопедії PWN, спочатку коморник був придворним, який опікувався покоями правителя — коморою — і керував рухомим майном. У XIV столітті виокремилася довічна посада земського підкоморія, який розглядав справи про розмежування шляхетських маєтків; від кінця XIV століття він головував у суді, де засідали призначені йому в поміч коморники. Земські та прикордонні коморники не належали до найвищої службової ієрархії: вони були заступниками й помічниками судді, підсудка та підкоморія. Тим самим словом також називали безземельних селян, які мешкали в чужих хатах.

Коморник у сучасному значенні — службовець, який виконує судові рішення, — з’явився у відродженій Польщі разом з уніфікацією судів. Указ Президента від 6 лютого 1928 року «Закон про устрій загальних судів» набрав чинності 1 січня 1929 року; його супроводжували розпорядження міністра юстиції про коморників при міських судах (від 24 грудня 1928 року) та про коморників (від 1 грудня 1932 року). Після війни коморники були державними службовцями, яких призначали голови воєводських судів і які працювали при районних судах.

Переломним став закон від 29 серпня 1997 року про судових виконавців і виконавче провадження, що набрав чинності 30 листопада 1997 року: коморник перестав бути службовцем середньої ланки й став публічним службовцем із власною канцелярією та професійним самоврядуванням. У січні 1998 року відбулися загальні збори палат виконавців, а 12 лютого 1998 року перший Національний з’їзд виконавців обрав голову Національної ради судових виконавців. З 1 січня 2019 року професію регулює закон від 22 березня 2018 року про судових виконавців.